Після Переяславської ради та укладення Московських статей 1654 року, Військо Запорозьке під проводом Богдана Хмельницького вступило у військово-політичний союз із Московським царством, спрямований проти Речі Посполитої та Кримського ханства. 27 жовтня 1654 року 50-тисячне військо Речі Посполитої на чолі з коронним гетьманом Станіславом Потоцьким вирушило на Поділля та Брацлавщину. Тоді ж молодий кримський хан Мегмет-Ґірей запропонував Богданові Хмельницькому відновити військовий союз, розірваний після Переяславської угоди: “Відкиньте від себе Москву, а з нами будьте у приязні”. Проте Хмельницький відмовився, і Мегмет-Ґірей уклав угоду з польським королем. 8 грудня 1654 року шляхетське військо Речі Посполитої з'єдналося біля Брацлава з 30‑тисячною татарською кіннотою, а 20 січня 1655 року вони оточили Умань, яку обороняв полк Івана Богуна разом з місцевими жителями. Щоб укріпити місто і зробити фортечні вали неприступними ворогові, Богун звелів облити їх водою і перетворити на крижані гори.

У ці дні до ставки Хмельницького під Білою Церквою підійшла союзна 20-тисячна московська армія на чолі з Василем Шереметєвим і Василем Бутурліним та разом із 70-тисячним козацьким військом одразу виступила до Умані. Військо мало 50–60 гармат. Ввечері 29 січня 1655 року, за чверть милі від невеликої фортеці Охматів (нині село у Жашківському районі Черкаської області) українсько-московська і польсько-татарська армії зійшлися у бою.

Битва на лютому морозі тривала цілу ніч. Солдати коронного війська під командуванням коронного обозного Стефана Чарнецького прорвалися до московського табору і в рукопашному бою захопили там 20 гармат і 300 бочок пороху. Московські стрільці стали кидати зброю та хоругви і здаватися, однак були зупинені козаками. За словами очевидця-шляхтича, “трупом жолнірським козаки отаборились, бо не тилко вдень, а й уночи билися рукопаш”, тобто спорудили укріплення з возів та тіл загиблих і три дні оборонялися без води та вогню. У неділю козаки запропонували переговори і домовилися з татарами про нейтралітет. У вирішальний момент Богун з козацькими загонами непомітно вийшов з Умані і вдарив в тил польсько-шляхетського війська. Татари, переконавшись у безрезультатності облоги табору, спішно залишили поле битви й почали грабувати українські села. 1 лютого 1655 року весь табір, не порушуючи замкнутості своїх рядів, пробився через ворожі застави до Охматова і після впертої битви з’єднався із загоном полковника Пушкаря, що перебував у фортеці.

Обидві сторони втратили убитими по 15 тисяч вояків, зокрема московських вояків загинуло 9 тисяч. Виснажені противники до весни припинили бойові дії.

У козацькій традиції за рівниною у двох верстах від Охматова між річками Багвою та Буртою закріпилася назва “Дрижипіль”, оскільки поле бою дрижало від холоду і вогню.

Український військово-історичний календар. 2020 / За ред. Н. А. Агаєва / Упорядник В. Р. Мараєв. – К.: НДЦ ГП ЗС України, 2019. – 178 с.