3 грудня 2016 року на території командування Високомобільних десантних військ відбулася передача волонтерської допомоги, а саме: медикаментів та засобів догляду за пацієнтами (понад 1 т, й це в 4 рази більше від попередньої допомоги) військовослужбовцям ЗСУ.

Ключовим комунікатором у цій важливій благодійній справі стала уродженка Донбасу, президент фонду «Майбутнє покоління України», піаністка і просто добра людина із відкритою душею – Оксана Скідан.

Свого часу вона виїхала на навчання до Сполучених Штатів Америки, де і залишилася. Проте, незважаючи на величезну відстань, любов до своєї Батьківщини виражає не просто через емоції та слова, а і важливі, добрі справи - Волонтерську діяльність.

Під час цієї поїздки допомогу було передано начальнику медичної служби КВДВ та начальнику медичної служби одного з полку спеціального призначення ССпО (місто Кропивницький). Оксана зауважила, що медична допомога військовослужбовцям є досить важливою, оскільки більшість із них знаходяться на передовій лінії фронту, а підтримка шпиталю ветеранів (м. Кропивницький) – це допомога всім, хто повертається із зони АТО аби вони відчували необхідну увагу та допомогу.

Начальник медичної служби  полку спеціального призначення ССпО висловив вдячність усім причетним та тим, хто докладав будь-яких зусиль у цій волонтерській діяльності:

насамперед, це - українська діаспора в США  EuroMaidan Rochester – благодійна організація української діаспори в невеличкому містечку на сході США - Рочестер, Івано-Франківський благодійний фонд «Вефіль» (директор фонду: Музика Ірина та Музика Ігор), місія «Мараната» (директор фонду Ярослав Кирик).

Сьогодні Оксана Скідан активно займається волонтерською діяльністю, переважно допомагає дітям Сходу країни (неокуповані території України) – це зустрічі з малечею, проведення для них музичних мастер-класів, а також вона просто розфарбовує їхні сірі будні звичайними святковими сюрпризами аби їх віра в світле майбутнє України нізащо не згасала. Зі слів волонтерки стало відомо, що такі неочікувані свята підбадьорюють дітей та допомагають  заспокоїти їхні дитячі серця.

• Оксано, яка саме подія стала для Вас яскравим стартовим сигналом у необхідності займатися волонтерською діяльністю?
• Ви знаєте, в житті ми дуже часто говоримо, що якби у нас було достатньо засобів і фінансів, спонсорів -  це би допомогло робити багато хороших справ… Одного разу я випадково зустрілася з людьми, представниками української діаспори, які не були ні спонсорами та і не мали ніякого відношення до волонтерських організацій, в розмові я їм розповіла про ситуацію в Україні, в кінці зустрічі вони виписали чек на 500$ та сказали, що вірять в те, що ці гроші обов’язково підуть на допомогу в Україні. Для мене це було дуже важливою подією, оскільки в мене з’явились не просто гроші, а й велика відповідальність за них та відповідальність за те, як ці кошти будуть витрачені. Ця подія сталася в жовтні, я дуже довго думала, яким чином витратити дані кошти, але, з огляду на те , що наближались Новорічні свята, я вирішила, що ми купимо святкові подарунки (понад 700 подарунків) і відвеземо їх для дітей, які тепер уже проживають на звільнених територіях України. Цей захід було проведено разом із військовими ЗСУ.

Ми просто хотіли подарувати трошки свята та радості!

Наступною місією, проведеною Оксаною, стала місія -  у березні 2015 року, вона привезла до Кіровограда (тепер м. Кропивницький) медикаменти та засоби догляду за пацієнтами (загальна сума становила понад 100 тис.грн. від української діаспори міста Рочестера (Rochester, США), яке розташовано в західній частині штату Нью-Йорк, над озером Онтаріо.

• Чи важко Вам переживати усі події, які сьогодні відбуваються на Вашій Батьківщині, живучи на далеку відстань?»
• Ви знаєте, те, що відбувається зараз в Україні – це велика трагедія, це трагедія, яку ніхто не чекав і дуже важко із самого першого дня це все осмислювати, переживати на такій великій відстані. Чим далі ти знаходишся, чим менше знаєш, тим страшніше стає від цього всього…Проте, в мене з’явився шанс регулярно приїжджати в Україну і спілкуватися із дітьми, які проживають на звільнених територіях, саме це і стало для мене величезною допомогою, оскільки я бачу в їх дитячих очах безмежну надію, бажання людей бути разом та допомагати один одному. Ось це все і допомагає мені переживати цю ситуацію.
• Пані Оксано, що для Вас є найбільшою мотивацією у цій справі? Чи підтримують Вас Ваші рідні та близькі?
• Найголовнішою мотивацією є мій син, його звуть Андрій, йому 8 років, він ще ніколи не був в Україні, тому моя особиста мотивація – робити якомога більше справ, аби я могла привозити сина на свою Батьківщину, не лише в Київ, на західну Україну, а і показати йому східну Україну, показати як і де проходило все моє дитинство та юнацтво, та, безпосередньо, аби він міг візуально доторкнутися до мого життя, до моєї  Батьківщини.

З початком подій в Україні піаністка виступала разом із дуетом «Гердан», тематикою їх спільних концертів було підкреслити, що захід та схід України на одній сцені, що ми - єдина країна.

Безмежна вдячність таким людям, всім, хто докладає будь-яких зусиль аби не просто підтримати військових ЗСУ, а і спільною працею викладати незламний шлях до миру.

Фінальною нотою хотілось би підкреслити:

Дуже часто журналісти акцентують увагу на тому, що сьогодні волонтерський рух згасає, проте цей приклад демонструє абсолютно протилежне.